|
  |
SELEOLA
|
≤м'¤ н≥мц¤ √енр≥ха Ўл≥мана не сходило з перших шпальт газет 70-х рок≥в XIX стор≥чч¤, оск≥льки ц¤ людина зд≥йснила низку важливих археолог≥чних в≥дкритт≥в ≥ подарувала нам ц≥ле тис¤чол≥тт¤ грецькоњ ≥стор≥њ або, в≥рн≥ше, ≥стор≥њ усього людства.
”1831 роц≥ 9-р≥чному хлопчику з б≥дноњ с≥м'њ с≥льського пастора на –≥здво була подарована книга п≥д назвою "¬сесв≥тн¤ ≥стор≥¤". ћаленький √енр≥х д≥знаЇтьс¤ про ≥снуванн¤ в античн≥ часи м≥ста “роњ. ≤ ось вже тод≥, в 9-р≥чному в≥ц≥, в≥н вир≥шуЇ знайти “рою ≥ подарувати њњ людству.
40 рок≥в в≥н залишавс¤ в≥рним своњй мет≥ й йшов до нењ, ви¤вл¤ючи величезну силу вол≥, наполеглив≥сть ≥ в≥ру в њњ дос¤гненн¤. Ѕлискуче зак≥нчивши училище , в≥н направл¤Їтьс¤ в маленьке сус≥днЇ м≥стечко, де отримуЇ м≥сце учн¤ у маленьк≥й крамничц≥. 5 довгих рок≥в в≥н в≥ддаЇ нудн≥й одноман≥тн≥й прац≥, але н≥ на мить не забуваЇ про свою дит¤чу мр≥ю.
¬≥н прињздить в √амбург, а пот≥м в јмстердам, де нарешт≥ знаходить роботу, ¤ка дозвол¤Ї йому почати новий етап в своЇму житт≥. —аме тод≥ √енр≥х починаЇ займатис¤ вивченн¤м ≥ноземних мов. ¬ир≥шивши стати комерсантом, в≥н вчить голландську, оск≥льки це мова крањни, в ¤к≥й в≥н жив, а пот≥м англ≥йську. ¬она потр≥бна кожному молодому комерсанту, що мр≥Ї про кар'Їру.
¬чити мову так, ¤к вчать њњ ≥нш≥, Ўл≥ман не може. ¬≥н не може, беручи по дек≥лька зан¤ть на тиждень, р≥к або два сид≥ти над одн≥Їю мовою. ¬≥н згораЇ в≥д нетерп≥нн¤, в нього занадто мало часу. ¬≥н знаходить експрес-метод Ц Уметод Ўл≥манаФ. ќсь його основн≥ правила.
1.—л≥д багато читати вголос ≥ноземною мовою дл¤ того, щоб навчитис¤ не т≥льки правильно вимовл¤ти слова ≥ реченн¤, але й пост≥йно њх чути.
2. ¬прави на переклад, що мають своЇю метою лише засвоЇнн¤ граматичних вправ, не потр≥бн≥ взагал≥.
3. «ам≥сть них в≥льний тв≥р на будь-¤ку ц≥каву тему, або вигаданий д≥алог. “вори перев≥р¤ютьс¤ вчителем, ¤кий даЇ уроки щоденно. ¬вечер≥ виправлений тв≥р Ўл≥ман завчаЇ напам'¤ть, а на наступний день переказуЇ його викладачу, той виправл¤Ї помилки у вимов≥. ќсь ≥ все. “ак за 5-6 м≥с¤ц≥в можна оволод≥ти будь-¤кою мовою.
«вичайно, метод припускаЇ розумн≥ в≥дступи та доповненн¤. Ўл≥ман кожну нед≥лю дв≥ч≥ на день в≥дв≥дуЇ в јмстердам≥ англ≥йську церкву . ” церкв≥ звучить чудове англ≥йське мовленн¤ ≥з справжньою оксфордською вимовою. ≤ слухаючи пропов≥дь, Ўл≥ман тихенько повторюЇ кожне слово.
Ќа щаст¤, робота посильного не потребуЇ великих розумових зусиль, що дозвол¤Ї йому вчити мову ≥ в робочий час. …дучи вулицею або чекаючи своЇњ черги на пошт≥, Ўл≥ман увесь час читаЇ чи вчить напам'¤ть, повторюЇ вивчене або переказуЇ прочитане. ќволод≥вши у перший же м≥с¤ць основами англ≥йськоњ мови, Ўл≥ман робить наступний крок. ѕридбавши у бук≥н≥ст≥в зачитан≥ англ≥йськ≥ книжки, в≥н, завд¤ки своЇму методу, вкрай дивуЇ вчител≥в. ¬≥н читаЇ щоденно њм напам'¤ть по 20 стор≥нок англ≥йськоњ прози, ¤к≥ завчаЇ вноч≥ ≥ п≥д час роботи. Ќе проходить ≥ року, ¤к вчител≥ кажуть, що Ўл≥ману не потр≥бно б≥льше брати уроки, оск≥льки в≥н волод≥Ї англ≥йською так само, ¤к ≥ вони.
«ак≥нчивши вивчати англ≥йську, Ўл≥ман у той самий день беретьс¤ за французьку. ћетод, ¤кий виправдав себе, залишаЇтьс¤ без зм≥н. ¬≥н знову купуЇ у бук≥н≥ст≥в 2 романи ≥ в найкоротший терм≥н оволод≥ваЇ французькою.
оли Ўл≥ман був зв≥льненим з м≥сц¤ роботи за несв≥доме в≥дношенн¤ до справ ф≥рми, водночас з пошуками ≥ншого м≥сц¤ в≥н займаЇтьс¤ вивченн¤м ≥тал≥йськоњ, ≥спанськоњ ≥ португальськоњ. ≤ оск≥льки у його розпор¤дженн≥ вс≥ 24 години, й до того ж в≥н вже волод≥Ї основами романських мов, то на кожну з цих мов в нього йде по 6 тижн≥в.
якось 22-р≥чний √енр≥х Ўл≥ман приходить у велику експортно-≥мпортну ф≥рму "Ўрьодер ≥ ∞". ¬ той момент нов≥ службовц≥ њй не були потр≥бн≥, але той факт, що Ўл≥ман волод≥в с≥мома ≥ноземними мовами, зац≥кавив управл¤ючого ≥ в≥д≥грав вир≥шальну роль. јдже нав≥ть у такому великому торг≥вельному центр≥ ¤к јмстердам не дуже часто можна було зустр≥ти людей, здатних вести кореспонденц≥ю семи мовами. Ўл≥мана беруть на випробувальний терм≥н ≥ в≥н блискуче проходить його. √енр≥х швидко п≥д≥ймаЇтьс¤ службовими сходами ≥ стаЇ пов≥реним у справах ф≥рми.
÷≥кава ≥стор≥¤ вивченн¤ ним рос≥йськоњ мови. –ос≥йський ринок здобував все б≥льш велике значенн¤ ≥, звичайно, Ўл≥ман по праву вважав, що буде вартий трьох, ¤кщо йому вдастьс¤ оволод≥ти ц≥Їю складною ≥ нев≥домою за кордоном мовою. ќзброњвшись старою граматикою, неповним словником ≥ романом "ѕригоди “елемака", в≥н починаЇ на св≥й страх ≥ ризик вивчати рос≥йську. ¬ н≥й в≥н не знаходить н≥чого сп≥льного з в≥домими йому мовами н≥ в словотворенн≥, н≥ в граматиц≥ ≥ це дуже ускладнюЇ справу. «апам'¤тавши л≥тери ≥ њх ймов≥рну вимову, в≥н починаЇ д≥¤ти за своњм багаторазовим випробуваним методом. „и можливо вивчити мову за допомогою словника? Ќ≥. “ак можна вивчити т≥льки словниковий запас, але не побудову речень ≥ не граматичн≥ форми. јле ж у нього Ї "ѕригоди “елемака", книга, ¤ку в≥н вивчив напам'¤ть ≥ у французькому ориг≥нал≥, ≥ в переклад≥ на де¤к≥ ≥нш≥ мови. ≤ ось Ўл≥ман насправд≥ беретьс¤ за рос≥йську, хоч прекрасно усв≥домлюЇ, що багато чого вчить неправильно ≥ в≥н пот≥м змушений буде витратити чимало прац≥, щоб позбутис¤ помилок. јле позитивний результат не примусив себе довго чекати. ѕри перш≥й же зустр≥ч≥ з нос≥¤ми рос≥йськоњ мови - купц¤ми ћалютиними з ћоскви - Ўл≥ман св¤ткуЇ перемогу: рос≥¤ни без труднощ≥в розум≥ють його. —кладн≥ше справа ≥з зворотн≥м. Ѕагато чого залишаЇтьс¤ не зрозум≥лим. ¬и¤вл¤ютьс¤ не т≥льки недол≥ки у вимов≥, в≥н не знаЇ де¤ких сл≥в, ¤к≥ не змогли дати йому н≥ словник, н≥ "“елемак". ѕроте, посп≥лкувавшись з рос≥¤нами ≥ заповнивши прогалини, обумовлен≥ нестачею пр¤мого контакту, Ўл≥ман суттЇво п≥двищуЇ св≥й р≥вень волод≥нн¤ рос≥йською мовою. ѕот≥м Ўл≥ман з легк≥стю додаЇ до свого потужного л≥нгв≥стичного арсеналу шведську, польську, датську, словенську. Ќа кожну з них в≥н витрачаЇ 4 тижн≥ .
—л≥д в≥дзначити ≥ той факт, що при вивченн≥ новогрецькоњ ≥ давньогрецькоњ в≥н вперше в житт≥ керувавс¤ новими мотивами. якщо вс≥ попередн≥ мови в≥н вивчав дл¤ того, щоб самоствердитись ¤к комерсант, то старогрецьку в≥н вивчаЇ пристрасно ¤к музику, дл¤ свого власного задоволенн¤, дл¤ того, щоб нарешт≥ зд≥йснити свою давн≥шню дит¤чу мр≥ю. Ўл≥ман пише листи грецькою до свого д¤дька. ¬≥н може написати ц≥ листи тому, що вчить цю класичну мертву мову так само, н≥би вона була живою.
∆иттЇвий шл¤х √енр≥ха Ўл≥мана, ¤скравий ≥ насичений, прин≥с багат≥ плоди ¤к вченому св≥ту, так ≥ перес≥чному обивателю. ≤ вивченн¤ ≥ноземних мов стало важливою ланкою в ц≥й справ≥, без ¤коњ стародавнЇ м≥сто “ро¤, можливо, на завжди залишилос¤ би т≥льки дит¤чою мр≥Їю.
The name of Heinrich Schliemann, a German, did not disappear from the first by-lines of newspapers of 1870s, since this man performed a set of important archeological discoveries and gifted us the whole millennium of the Greek, or rather the entire mankind's, history. In 1831 a small boy from a poor village pastor was presented on Christmas with a book under the title of УThe All-World HistoryФ. The little Heinrich comes to know about the city of Troya 's existence in ancient times. And already then, at the age of 9, he takes the decision to find Troya and gift it to the humanity.
He had remained true to his dream for forty years, displaying a great power of will, insistence and faith in achieving it. Having brilliantly finished the college he moved to a small neighbouring town where he got a pupil's position in a small shop. He gave five long years to the dull monotonous work, but he forgot for no moment about the child's dream.
He arrives in Hamburg and then in Amsterdam where he finally finds the job which permits him to start a new stage in the life. It was then when he began learning foreign languages. Having decided to become a merchant, Schliemann learns first Dutch because it is the language of the country he lives in and then English. It is necessary for every young merchant who dreams about his career.
Schliemann cannot learn a language in the way others do. He cannot, taking a few lessons a week, sit for a year or two over one language. He burns from impatience; he has got too little time. He finds an express-method Ц the УSchliemann's methodФ. Here are its main rules.
1. One should read much aloud in a foreign language not only to learn a correct pronunciation of words and sentences but also to hear them constantly.
2. Exercises in translation aimed at mastering grammar rules are not necessary at all.
3. They are to be replaced by a free composition on some interesting subject or an invented dialogue. The compositions are checked up by the teacher who gives lessons daily. In the evening, Schliemann learns the corrected composition by heart and the next day retells it to the teacher who improves mistakes in pronunciation. And that's all. In such a way one can master any language for 5-6 months.
Naturally, the method allows some reasonable deviations and additions. Every Sunday twice a day Schlimann attends the English church in Amsterdam . In the church a splendid English speech with a real Oxford pronunciation is heard. And listening to a sermon, he repeats every word in a low voice.
Fortunately, the work of a messenger does not demand many intellectual efforts, which permits him to learn foreign languages in his working hours. Walking along the street or waiting in the queue at the post-office, Schliemann is permanently reading or learning by heart, reviewing the learnt or retelling the read. Having mastered the basis of English in the very first month, he takes the next step. Having bought some shabby English books at the second-hand booksellers', he makes his teachers extremely surprised due to his method. He retells them by heart 20 pages of the English prose a day, which he learns at night and at work. Less than a year passes when the teachers say Schliemann needn't take lessons anymore because he speaks as good English as they do.
Having finished learning English, he gets to French on that very day. The method, which has advocated itself, remains unchanged. He buys again 2 novels at the second-hand booksellers' and masters French in the shortest period possible.
Having been dismissed for his unconscientious attitude towards the firm's affairs, Schliemann is busy with learning Spanish, Italian and Portuguese while searching for a new job. And as he has all the 24 hours at his disposal and, besides knows already the basis of the Roman languages, it takes him six weeks to master each of those languages.
Once 22-year old Heinrich Schliemann comes to the large export-import firm УSchroeder and K∞Ф. At that moment they didn't need new employees but the fact Schliemann knew seven foreign languages made the manager interested and played a decisive role. As even in such a big trade centre as Amsterdam one could not so often come across the person being able to correspond in seven languages.
An interesting story was with his learning Russian. The Russian market was gaining still more importance and Schliemann was quite right to believe he would be worth of three if he manages to master that complicated and unknown abroad language. Having armed himself with a grammar book, an incomplete dictionary and the novel УThe Adventures of TelemakФ, he begins to study Russian at his risk. He does not find in it anything common with the languages known to him neither in word building nor in grammar and that makes the work much more difficult. Having remembered the letters and their probable pronunciation, he starts acting after his many times tested method. Is it possible to learn a language with the help of a dictionary? No. In this way, one can just learn the vocabulary, but not the sentences structure and grammar forms. But he has got УThe adventures of TelemakФ Ц the book he had learned by heart both in the French original and translated into some other languages. So Schliemann really gets to Russian, though he is quite aware that many things he learns incorrectly and that then he will have to work hard to get rid of mistakes. But the positive result didn't keep waiting long. At the very first meeting with Russian merchants he celebrates the victory: the Russians understood him easily. But the reverse side was more complicated. Much remains unclear. Not only drawbacks in the pronunciation are revealed. He does not know some words neither the vocabulary nor СTelemakФ could have given him. However, having communicated with the Russians and filled in the gaps, caused by the lack of the direct contact, Schliemann improves significantly his Russian. Then he easily adds up Swedish, Polish, Danish, Slovenian to his powerful linguistic arsenal. He spends 4 weeks on each of them.
One should also emphasize the fact that while learning the New and Ancient Greek he was for the first time guided by new motives. While all the preceding languages he learned for self-assertion as a merchant, the Ancient Greek he learns passionately like music, for his own satisfaction, to realize at last his old dream. He learns this classical dead language as though it was alive.
Schliemann's life way, bright and rich, brought plentiful fruits both to the scientific world and a common man in the street. And learning foreign languages became an important link in that affair without which the ancient city of Troya would probably remain just a child's dream.
© SELEOLA
