|
  |
SELEOLA
|
Видатна письменниця і перекладач Марко Вовчок – (Марія Олександрівна Віленська) - народилася в сім'ї дрібного дворянина - капітана у відставці. Її бабка по матері була полька-литовка. Батько - уродженець західних губерній - був рідним братом діда видатного російського критика Д.І. Писарєва. ЇЇ мати була досить освіченою жінкою - вона знала кілька мов, зокрема досконало володіла французькою, і намагалася передати дітям свої знання. Хоча розмовною мовою в родині Марка Вовчка була французька, але в сім'ї не була чужа і народна українська мова. Батько Марії Олександрівни не тільки співав українські пісні, але й збирав їх, записував тексти. Від батька успадкувала Марко Вовчок любов до народної української мови . Після смерті батька мати не раз лишала її в сім'ї своєї двоюрідної сестри Варвари Дмитрівни Писарєвої. Досить тривале перебування Марії Вілінської в родині Писарєвих сприятливо позначилося на її розвитку і вихованні. Разом з дітьми Писарєвих вона вивчала іноземні мови, до чого мала великі здібності.
Десь у 1845-46 р. Марію Вілінську віддали на виховання до одного з приватних пансіонів у Харкові. Пансіон, в якому перебувала Вілінська був типовим дворянським навчальним закладом, де не стільки дбали про освіту, скільки ставили завдання дати світське виховання. Однак жадібна до знань дівчина не обмежувалася тим, чому її навчали в пансіоні, а виявляла ширші інтереси та запити. 15- літня дівчина бездоганно оволоділа кількома мовами. Не слід посилатися при цьому лише на її "природну" талановитість. Велику роль у цьому відігравали навчання та виконання учбових вправ, допитливий розумі . Своїм розвитком вона почасти зобов'язана студентам Харківського університету, які разом з нею проводили канікулярний час у тітки Писарєвої, всебічно освіченої, що знала кілька мов, не виключаючи англійської". Перебування Марії Вілінської у Харкові збагатило її знаннями, там вона ближче пізнала українську мову, яку до того чула тільки зрідка.
Марко Вовчок була широко освіченою людиною свого часу. Все своє свідоме життя вона жадібно прагнула до знань і завжди, за будь яких обставин набувала їх. Цю рису свого характеру вона зберегла до останніх днів життя. Бажання знати якомога більше спонукало Марію Олександрівну вивчати іноземні мови. Письменниця добре знала (крім російської ат української) французьку, німецьку, італійську, англійську, польську і чеську мови.
Закінчивши навчання, Марія Олександрівна оселилася у родичів в Орлі і вийшла заміж за О.В. Марковича. Саме тут, у своєї тітки К.П. Мардовіної вона захопилася творами російських письменників, тут розквітла її любов до російської мови. З 1859 до 1863 р. з'явилось чимало творів Марка Вовчка, писаних українською і російською мовами. Російські оповідання Марка Вовчка нічим не поступаються перед українськими.
Письменниця ряд років жила у Франції, була знайома з видатними французькими літераторами, друкувалася у французьких виданнях. її цінили у Франції як прекрасного знавця французької літератури, мови, як перекладача. Свого часу і в Росії, і на Україні Марко Вовчок була одним із найавторитетніших знавців французької.
У 1865 р. Тургенєв познайомив Марка Вовчка зі своїм видавцем П'єром- Жулєм Етцелем. Зустрівши Етцеля, українська авторка отримала нового літературного партнера, співпраця з яким тривала майже п'ятнадцять років. Саме завдяки йому вона отримала практично монополію на переклад Жуля Верна, з яким письменниця була особисто знайома. Також вона перекладає твори інших французьких авторів, зокрема Гектора Мало і Віктора Гюго. Марко Вовчок виступала також посередницею між паризьким видавництвом Етцеля і російським видавцями зарубіжної літератури , що здійснювали переклади творів, опублікованих у Франції. Вона не лише знайомила російських читачів з французькою літературою, але й зробила дужо багато для популяризації українського письменства у Франції.
Ім'я Марка Вовчка пов'язане також з англійською літературою. Вона переклала десятки творів англійських письменників, навіть наукову працю Ч.Дарвіна "Походження людини ”.
Письменниця зробила також багато на ниві українсько-польських і російсько-польських взаємин, підтримувала зв'язки з видатними громадськими її і культурними діячами Польщі, перекладала твори польських письменників.
У 1871 р. Марко Вовчок добивається дозволу на видання ілюстрованого журналу, який містив би переклад кращих творів письменників інших країн, сторінки якого заповнили твори, перекладені виключно жінками . Редагування журналу мало неабияке значення для Марка Вовчка, вона мала можливість вдосконалити свою перекладацьку майстерність. Самовдосконаленням вона займалась все своє життя, ніколи не зупинялась на досягнутому.
Навіть вже немолода і тяжко хвора, Марко Вовчок продовжувала працювати над незавершеними творами і перекладами. Марія Олександрівна не лишила роботи навіть в останній місяць життя, коли, виснажена хворобою, вона часто засинала з олівцем у руках .
Творчість Марко Вовчок залишила помітний слід у багатьох європейських літературах. її 50-річна праця не була марною. Марка Вовчка знають, люблять і глибоко шанують не тільки на Україні, але й у всьому світі.
The outstanding and translator Marko Vovchok (Maria Vilenska) was born in the family of a minor gentry - a retired captain. Her grandmother on mother's was Polish-Lithuanian. Her father was born in western provinces and his own brother was a grandfather of the prominent critic D.I. Pissarev.
Maria's mother was well educated enough, knew several foreign languages, her French, in part, was perfect, and tried to transfer her knowledge to her children. Though French was used in the family as a n everyday language, the folk Ukrainian was not strange to them. Maria' father did not only sang Ukrainian songs, he collected them, recorded their texts. Her love of this language Maria inherited namely from him.
After father's death, mother often left Maria with the family of her cousin V.D.Pissarev. A long- term enough staying with the Pissarevs produced a favourable effect upon her development and education. Together with the Pissarevs' children she learned foreign languages, for which she had a great gift.
In approximately 1845-1846 she was sent for education in one of private boarding schools in Kharkiv. It was a typical jentry educational institution where they cared not so much for studying but for high society education. But due to her thirst of knowledge the girl restrict herself to what she was taught in the boarding school but displayed wider interests and demands. The 15 year old girl was perfect at some languages. One should not refer her to her “natural” ability only. A great role n that was played by studying and doing exercises, as well as her inquisitive mind. Her development she partially owed to students of Kharkiv university who spent their summer holidays together with her at her aunt Pissareva's who was universally educated, knew some languages, including English. Staying in Kharkiv enriched her knowledge; there she learnt closer the Ukrainian language which she had just rarely heard before.
Marko Vovchok saw a widely educated person of her time. During all her conscious life she was eagerly longing to knowledge and always, under any circumstances, gained it. This feature of her character she preserved until her last days. The desire to know as much as possible urged her to study foreign languages. The writer knew well (apart from Russian and Ukrainian) French, German, Italian, English, Polish and Czech.
Having finished her studies, Maria settled at her relatives' in the town of Orel and married O.V. Markovich. Namely here she became keen on Russian writers' works and her love of the Russian language flourished. From 1959 to 1863 a lot of works by Marko Vovchok in Ukrainian and Russian appeared which were inferior to each other in nothing.
The writer was living a few years in France , she was an acquaintance of outstanding French literary men, published her works in French periodicals. She was highly evaluated in France as a splendid expert on the French literature and language, as a translator. In her time, both in Russia and Ukraine she was one of the most authoritative experts on French
In 1865 Ivan Turgenev made Marko Vovchock acquainted with his publisher P.-J. Etzel by meeting him the Ukrainian author got a new literary partner she was cooperating with for almost 15 years. Namely due to him she practically received the exclusive write to translate works by J. Verne's she was personally acquainted with. She also translated works of other French writers, including V. Hugo. And she also acted as a mediator between Etzel's Paris publishing house and Russian publishers of overseas literature who performed translations of works issued in France . She did not only familiriaze Russian readers with the French literature but also did very much for making Ukrainian writers popular in France .
Marko Vovchok's name is also associated with the English literature. She translated tens of English writers', even Ch. Darvin's scientific work “The Origin of the Man”.
The writer did a lot in the field of Ukrainian-Polish and Russian-Polish interrelations. She kept ties with outstanding public and literature figures of Poland , translated works of Polish writers.
In 1871 Marko Vovchok gained the permission to issue an illustrated magazine which would contain translation of the best works of other countries' writers and the pages of which would be filled with works translated by women only. Editing the magazine was of great importance for Marko Vovchok, she got the opportunity to improve her translator's activity. She was self-perfecting for all her life, never stopped at the achieved point.
Even being already old and seriously ill, Marko Vovchok went on working over uncompleted works and translations. The creative activity of Marko Vovchock left a marked trace in many European literatures. Her 50 year work was not vain. Marko Vovchok is known, loved and deeply honoured not only in Ukraine but also worldwide.
© SELEOLA
