|
  |
SELEOLA
|
Видатний російський дитячий письменник і перекладач Корній Чуковський перепробував багато професій, доки став журналістом газети «Одесские новости». У 1903 році газета направила його кореспондентом до Лондон. Але, замість того, щоб відвідувати засідання парламенту та слухати там доповіді про високу політику, він цілими днями проводив у бібліотеці Британського музею, де читав твори англійських письменників (англійську мову він на той час вивчив досить добре самостійно).
Повернувшись до Росії, Чуковський створив під впливом революційних подій сатиричний журнал "Сигнал". Після четвертого номеру журналу його посадили у в'язницю та віддали під суд за образу царського дому. У в'язниці він почав перекладати Уолта Уітмена, яким гаряче захоплюватися .
Взагалі проблема художнього перекладу була однією з головних у творчості письменника і хвилювала усе його життя. В 1918 році О.М. Горький організував у Петрограді видавництво "Всесвітня література" і запропонував Чуковському очолити англо-американський відділ. Чуковський написав спочатку брошуру, а потім і книгу, присвячену мистецтву перекладу. Ця тема була дуже дорогою для Чуковського, частково і тому, що він і сам був перекладачем. Він перекладав твори Уолта Уітмена, Марка Твена, Даніеля Дефо, О. Генрі та інших.
Була у нього ще одна тема, яка проходила через усе його життя: "Психіка дітей та їх титанічна праця з оволодіння рідною та іноземними мовами". Дуже багато часу приділяв Чуковський навчанню своїх дітей та онуків англійської.. Вимагав абсолютно точного перекладу і вивченим англійське слово вважав лише тоді, коли його знали в усяку хвилину, в будь-якому контексті, в усіх видах та формах. Він навчав англійської елементарним засобом, відповідно з елементарною метою: швидше навчити читати та розуміти прочитане . Вимовою та умінням вільно говорити він не переймався: якщо прийдеться жити серед англійців, пояснював він, навчимося за два тижні. Читати, читати і читати! Вчити слова! Його улюбленою вправою була гра у веселі переклади: "Строкатий метелик, вилупившись з курячого яйця, потрапив прямо до тарілки старого холостяка".
Він любив англійську всією душею, тому що вчив її самостійно без допомоги вчителів та наставників постійною напругою волі та розуму. Кожну книжку він добував сам і без чужої допомоги добивався її розуміння. Головною книгою в його кабінеті була " Encyclopaedia Britannica ” Вона стала самовчителем на усе його життя. Бібліотека Британського музею нібито спресована в цих томах та взята із собою у дорогу.
Ніколи він не нарікав на свій шлях - важкий шлях самоука - та наполягав навіть на тому, що якщо людина насправді прагне знань, вона свого досягне, були б книги та воля. Більш того, він був впевнений, що знання, набуті власними зусиллями та вибором, міцніші за ті, що довільно надаються іншими людьми.
The great Russian children's writer and translator Korney Chukovskiy had tried a lot of professions before he became a journalist of the newspaper “Odesskiye Novosti”. In 1803 he was sent by the newspaper as a correspondent to London . But instead of attending the Parliament's sittings and listening to reports on high policy he used to spend all his days in the British Museum's library where he read English writers' works (by that time he had learned English independently rather well).
On returning to Russia he created a satirical magazine “Signal” under the influence of revolutionary events. After the fourth magazine's issue he was put into prison and prosecuted for offending the Tsar's House. In the prison he started translating poems by Walt Whitman to whom he eagerly took a fancy.
In general, the problem of the artistic translation was one of the main ones in the writer's creative activity and made him interested for all his life. In 1918 A .M. Gorkiy organized in Petrograd the publishing house ‘The World Literature” and suggested Chukoivskiy's heading the Anglo-American Department. Chukovskiy wrote first a brochure and then a book dedicated to the art of translation. This subject was dear to Chukovskiy partially because he was a translator himself. He translated works by Walt Whitman, Mark Twain, Daniel Defoe and others.
There was one more subject that came over all his life: The children's psyche and their titanic work on mastering the native and foreign languages. Chukovskiy spent very much time on teaching English to his children and grandchildren. He demanded absolutely accurate translation and considered a word to have been learned when one knew it at any moment, in any context, in all types and forms. He taught English elementarily, according to the elementary aim: to teach quickly reading and understanding the read. He did not care much about pronunciation and being able to speak fluently: if one happens to live among the English, he explained, one will learn that for two weeks! To read, read and read! To learn words! His favourite game to play was merry translation: “A multi-coloured butterfly, having hatched out of a hen's egg, got directly to an old bachelor's plate”.
He loved English with all of his heart because he learned it without teachers' and instructors' help by a constant tension of his will and mind. He got each book on his own and achieved understanding it without anybody's help. The main book in his study was “Encyclopaedia Britannica”It became a self-taught for all his life. The British Museum 's library seems to be compressed in those volumes and taken for the journey.
He never complained of his way – the heavy self-learner's way and even insisted on that that if a person is really striving for knowledge he will reach his aim, should he have books and will. Moreover, he was sure that the knowledge gained by one's own efforts and choice are more solid than those given by others.
© SELEOLA
